Коментарі

     
 
 
 
Олександра (анонімно) 14 жовтня 2010  Оксана Забужко відкрила «Музей покинутих секретів»

я остаточно впевнилася у цьому житті у тому факті, що різко негативні коментарі, що собою являють бруд, спрямований проти автора чи його твору, коментарі, що містять ненормативну лексику чи лайку, апріорі є 1) затаєною заздрістю авторові через неспроможність створити щось подібне, як би банально це не звучало; 2)властивістю людини із сензетивною та нестійкою психікою, яка таким чином самостверджується, привертає на себе увагу, розв'язує діалог.
Критика, чи то пак полеміка, має бути спокійною, послідовною.
Гадаю, освічені люди пам'ятають, що казав Гайдеггер про критику: "Критика насамперед є ствердженням ВЛАСНОЇ позиції", а Ви ж не хочете презентувати власну позицію як неврівноважену та непродуману?..
(звертання до агресивно налаштованих)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Любодан (анонімно) 14 червня 2010  Анна Багряна: «Я не приховую, що зацікавлена в розкрутці себе як письменниці»

Погоджуюсь, пристрасть у коханні має бути)) Просто чомусь у літературі мені більше подобається коли в любовних історіях на першому місці стоїть саме духовна складова. Наприклад ідеалом кохання у художній літературі для мене є любов героїв повісті "Дике полювання короля Стаха" білоруського письменника Володимира Короткевича. Не повірите, але там немає не те що описів сексу, ба навіть здається звичайних любощів між героями. Але духовна складова розкрита настільки сильно, що як на мене описи пристрасних сцен могли би навіть зашкодити й твір би вже сприймався по-іншому. Й чесно кажучи дуже би хотілося щоби побільше дівчат в образі Надзєї Яноускої впізнавали себе, але цього звісно не буде, бо в житті такі люди зустрічаються вкрай рідко. А от легковажні і несерйозні дівчата на зразок Ярослави на жаль зустрічаються в житті частіше. Тому й не дивно, що в подібних персонажах багато жінок впізнають себе. Комусь такі можуть і подобатися, що теж не виглядає дивним.
Дякую! Мої побажання навзаєм))

 
 
Любодан (анонімно) 14 червня 2010  Анна Багряна: «Я не приховую, що зацікавлена в розкрутці себе як письменниці»

Дякую за відповідь!
А мені чомусь здається, що чоловіки критикують Ярославу не через те що "такі святі і кохають все життя одну жінку". В принципі назвати легковажними та несерйозними так само можна і коханців Ярослави, адже всі вони були одруженими, а отже тишком-нишком зраджували свою дружину. Однак на відміну від Ярослави вони виглядають досить епізодичними персонажами, тому й не приковують до себе сильної уваги. Ярослава ж по-суті проходить через увесь роман, тому й запам"ятовується більше, через що й приймає на себе усю критику з боку чоловіків)) Звісно, це нормально, що дівчина шукає свою половинку, помиляється, страждає. Але оскільки вона гуляє виключно з одруженими чоловіками - поступово починає сприйматися не з найкращого боку. Принаймі в мене. Звісно я не заперечуватиму, що кохання між 17-річною дівчиною та 50-річним чоловіком інколи й буває. Однак, гадаю й Ви не заперечуватимете, що такі стосунки і почуття - явище не таке вже поширене. Бо що може бути спільного у вчорашньої школярки й ще власне кажучи дитини з вже підстаркуватим та одруженим чоловіком? Майже впевнений, що абсолютна більшість дівчат такого віку навіть подумки не припускають подібних стосунків. Тобто це скоріше все ж є винятком.
Загалом я здогадувався щодо ідеї показу міцного зв"язку між родами під час опису лесбійської сцени. Інша справа, що цей зв"язок можна було показати якось по-іншому. Але якщо роман задумувався як провакація - тоді питань нема.

 
 
 
 
 
 
Сторінки: 41234next
    Ctrl →